Вже ночі під листопадом  ночують,

Примерзла опустилася латать,

І щуки воду слухають — не  чують,

І снігурі поміж сніжинками летять.

Сміється заєць з морквою за вухом,

Зеленим носом ловить сніженя...

І пахне шишка біля себе сухо,

І степ лежить від мене — до  коня...

Тим часом ніколи: вісімдесятим ліком,

Двадцятим віком почнемось — нема!..

Учора ще тут басувало літо,

Тепер дивися: молода зима!

І стежка вже не лащиться під ногу,

І не співає — каркає лиш птах...

Взуваймось добре на свою дорогу,

Вдягаймось тепло на зимовий шлях.

Я обніму тебе. Тебе я обнімаю.

Мій білий подих на твоїй руці,

Холоне мла. І каже: облітаю, —

То каже мак.