Вірю я , що ріст людини

До останньої хвилини

Не спиняється.

Вибачайте за похмурість,

Та не певен я, що дурість

Теж міняється,

Хоч бува, що й пень дубовий

По драбині по службовій

Просувається.

* * *

Експромти

*

Я вмію й сам відбутись жартом,

Коли ятрить мене печаль.

Хоч забувать образ не варто,

А забуваються, на жаль.

*

Чому він за посаду так тримається?

Бо силу визначну посада має ця:

Відводить вбік усі критичні бурі

І тим трима його в літературі.