Вас  так  ніхто  не  любить.  Я  один.

 Я  вас  люблю,  як  проклятий.  До  смерті.

 Земля  на  небі,  вечір,  щастя,  дим,

 Роки  і  рік,  сніги,  водою  стерті, —

 Вони  мені  одне  лиш:  ви  і  ви...

 Димлять  століття,  води  і  народи...

 Моя  ви  пам'ять  степу-ковили,

 Зорі  небесний  голос  і  свободи.

 Дивіться,  гляньте:  мій — то  голос  ваш:

 Як  світиться  він  тепло  на  світанні...

 Я  вас  люблю,  як  сіль  свою  Сиваш,

 Як  ліс  у  грудні  свій  листок  останній.