У мене холодні руки,

У тебе гарячі, як жар, —

А в серці однакові муки,

Однакові смуток і жаль.

Ти кажеш — у тебе крижина

В грудях замість серця лежить.

О, так би хотілось ту крижу

Теплом своїм власним нагріть!

Ти стогнеш, а я усміхаюсь,

Глузуєш — я рада ридать,

Сумую, як ти бадьоришся,

Говориш — я хочу мовчать.

Ми різно — нас зносить докупи.

Рій цілий думок і питань,

А зійдемось — зараз між нами

Зросте той словесний бур'ян.

Ти в мене поради питаєш,

А з мене смієшся та кпиш,

А сам того, певне, не знаєш,

Які чудеса ти твориш.

Як в довгі безсоннії ночі

Ти в муках розсвіту лиш ждеш —

Які мені сни пречудесні,

Які мені думки ти шлеш!

Твоє одиноке ридання,

Тяжкі твої думи сумні

Лунають у мене на серці,

Складаються в тихі пісні.

Так часом вівчар заспіває —

Прокотиться полем луна,

Вся повна нових поголосків,

Одіб'ється в лісі вона.