Тоді  життя  твоє  —  не  випадковість,

Тоді  твій  день  —  не  сума  співпадінь,

Якщо  душа,  немов  сторінка  повісті,

Вся  —  з  відкриттів  і  світлих  озорінь.

А  в  серці  сум  лише  як  тінь  від  крил,

А  за  вікном  —  міста  і  космодроми,

І  золотавий  галактичний  пил

Приносять  срібні  літаки  додому.

А  день  минає  і  не  полиша

Тобі  образ  розпалених  і  гострих,

Якщо  святкує  вражена  душа

І  свіжість  ріль,  і  криголаму  постріл,

І  сміх  маляти,  і  не  перший  бій,

Якщо  святкує  (о,  ця  пелюстковість!)

Тоді  життя  —  нехай  і  випадковість,

Але  яка  щаслива,  світе  мій!