«Не  треба  слів!  Хай  буде  тільки  діло!  
Його  роби  —  спокійний  і  суворий,  
Не  плутай  душу  у  горіння  тіла,  
Сховай  свій  біль.  Зломи  раптовий  порив.» 

Але  для  мене  —  у  святім  союзі:  
Душа  і  тіло,  щастя  з  гострим  болем.  
Мій  біль  бринить,  зате  коли  сміюся,  
То  сміх  мій  рветься  джерелом  на  волю!  

Не  лічу  слів.  Даю  без  міри  ніжність.  
А  може  в  цьому  й  є  моя  сміливість:  
Палити  серце  в  хуртовині  сніжній,  
Купати  душу  у  холодній  зливі.  

Вітрами  й  сонцем  Бог  мій  шлях  намітив,  
Та  там,  де  треба,  —  я  тверда  й  сувора.  
О,  краю  мій,  моїх  ясних  привітів  
Не  діставав  від  мене  жодний  ворог.