Серед  людей  —  як  у  пустелі.

Душа  —  залишена  оселя.

Меланхолійні  акварелі

У  серці,  нібито  в  постелі,

Поснули  любо.

Чому,  чому,  як  у  могилі,

Даремно  кличу,  трачу  сили,

А  мрії,  як  пташки  безкрилі,

В  безмежнім  одчаї  застигли

І  чують  згубу?