Щедра зима на родинно-побутову звичаєвість. Щойно відсвяткували Миколая, як уже Різдво на підході. А яке Різдво без веселих, розважальних коляд?

"Христос рождається, славіте!" - чулося тут-там із хат. То дітвора розучувала колядки. Всім хотілося гідно зустріти різдвяні святки. Господарі кололи дрова, готували корми для худоби на три дні, господині поралися в хаті.  Зваряли (виварювали в золі) білизну й прали. Прибирали світлиці. Варили, пекли, смажили (щонайменше 9-12 страв). Школярі теж не вештались без діла, хоча й мали різдвяні канікули. Удень підсобляли батькам, а вечорами вивчали нові колядувальні тексти. Старша молодь гуртувалась у групи "віфлеємщиків-бетлегемів" Майстрували як для себе, так і для молодших братиків "вертепи", "церковці", "звізди". Обговорювали та виготовляли також традиційні костюми, необхідні для рядженого колядування.

У Святвечір, як починало сутеніти, накривали столи. Накривши, виконували цілий ряд актів господарсько-обрядової ворожби (баяння). І щоб газдівство трималось "вороху" (купи), і щоб хлібець "красно вродився", і щоб кури неслися, і щоб "нечиста сила", всякі відьми-босорки не підступалися до обійстя. Потім молилися і сідали за стіл. Куштували з кожної страви. Повечерявши, дітлахи й старша молодь ішла колядувати, а господарі залишалися вдома, чекаючи колядувальників до себе.

Ще й лампи по хатах не встигли засвітитися, як під вікнами чулося:

- Чи веселити, пане-газдо, на цей Святий вечір? (Або: "Чи дозволите веселити?..").

- Весели, весели! (Або ж: "Дозволяємо, дозволяємо!"), - казали у відповідь.

І дзвінко зринала колядка:

Щоправда, були між колядниками й такі, що інколи в натовпі під вікном говорили зовсім інші слова на загальновідомий мотив церковної колядки...

...

Виконували одну-дві колядки церковно-релігійного змісту. Практикували також і світські:

Наприкінці обов'язково бажали: "Вінчуємо, пане-газдо, сесі святки святкувати, на нарік ся ще ліпших дочекати й прожити на многая і благая літа!" Господарі дякували й дарували гостинці: калач або гроші. Приймав хтось один із хлопчаків - міхоноша з "буксою" (мішечком для грошей на шиї), йменований "церківником". Після чогго відкланювались і з піснею "Ідемо в Віфлеєм, лишайтеся з покоєм" відходили.

...