Один чоловік прийшов до Майстра й став молити про допомогу:
- Я в розпачі. Я збожеволію. Ми всі живемо в одній кімнаті: діти, дружина, родичі. Наші нерви на межі, усі кричать і сваряться один з   одним. Не дім, а пекло!
- Обіцяєш все зробити так, як я скажу тобі? - подумавши, запитав Майстер.
- Клянуся, я зроблю все, що потрібно.
- Чудово. Скільки в тебе тварин?
- Корова, коза й шість курей.
- Візьми їх усіх до себе в кімнату. А через тиждень прийдеш.
  Учень жахнувся. Але він повинен дотримати клятву! Він забрав тварин до себе в кімнату.
  Через тиждень учень прийшов до Майстра: на нього було боляче дивитися.
- Я більше не можу. Бруд! Сморід! Шум! Ми всі на межі божевілля!
- Іди додому, - сказав йому Майстер, - і вистав тварин вон.
  Всю дорогу чоловік додому біг.
  Наступного дня він знову прийшов до Майстра: його очі світилися радістю.
- Яке гарне життя! Тварин немає. Тиша, чистота, простір, не дім, а рай!

* * *

Майже більшість життєвих ситуацій ми приймаємо головою (розумом), але складніше прийняти це серцем. Саме у таких ситуаціях людина може перевірити себе, на що вона здатна. Можна вважати за щастя, коли в нас перемагає здоровий глузд.

* * *

Я думаю, що багатьом доводилося (хоч раз у житті) потрапляти в таке оточення, коли почуваєш себе "не в своїй тарілці". Ні святкова обстановка, ні музика, ні наявність багатьох знайомих - ніщо не може стати розрадою... Хочеться швидше піти звідти. Після цього чітко розумієш: найбільше щастя - залишатися собою завжди, бути в оточенні бажаних людей. Це можуть бути й незнайомі люди, але з якими тобі комфортно.