На  перехресті  осені  й  зими 

 Навряд  чи  варто  зачинать  love  story. 

 Ліси  порожні  і  поля  просторі – 

 Чи  ж  в  просторі  не  згубимося  ми?.. 

 На  роздоріжжі  осені  й  зими 

 Нізащо  зарікатися  не  буду 

 Я  ані  від  тюрми,  ні  від  суми, 

 Тим  паче  від  сурми  Страшного  Суду. 

 У  осені  на  дні,  на  самім  дні, 

 В  холодні  дні,  нудні  й  немилосердні, 

 Сказати «так» (або сказати «ні») 

 Не  легко,  як,  скажімо,  десь  у  серпні. 

 І  в  кожнім  дні,  немов  у  вигнанні – 

 Ми,  й  невтямки  нікому  з  нас,  нікому, 

 Що  зовсім  не  на  білому  коні, 

 І  навіть  не  на  іншому  якому, – 

 На  ВMW,  або  й  на  БМП 

 Зима  влетить  по  вимерзлій  шосейці. 

 (Чуття – холодне, темне і тупе, 

 Мов скринька замикається на серці.) 

 Тож  чи  знайдемо  ми  спасенний  спосіб 

 В  передчутті  мелодії  сурми 

 Порятувати  цю  одквітну  осінь 

 З-під  гострих  крижаних  коліс  зими…