Коли Господь Бог створив світ, Він роздавав людям місця, де мають жити. Збіглися всі люди й забрали собі долини, де текли ріки, зеленіли трави й бродили всілякі звірі. А верховинець прийшов запізно.

—     А ти де був дотепер? — спитав  його Господь. — Чому спізнився?

—     Я був, Боже, межи горами. Там зелені гаї довкола і файно співають птахи серед гаїв.

—     Кедь так, то й залишайся довіку там, — прорік Господь.

—     Милуйся лісовими гаями й слухай пташок, як співають по гаях.

Отак і вибрав собі чоловік верховинський край. І став там жити.

І дав йому Господь Бог високі гори, трав’янисті полонини, зелені кучеряві ліси й співучих птахів, аби розвеселяти його у буденному й святковому житті.