Таке захоплення! Таке обожествління!

 І, як вулкан, збудились почуття!

 Найвищай злет і трепетне горіння

 Лиш раз бувають на усе життя.

 І то не всякому, не кожному дається

 Це щастя злету, мук шалена мить.

 Коли у полум’ї вогненнім серце б’ється —

 Не стримати, водою не залить.

 О, Боже мій! Ну, дай тим людям сили,

 Щоб не порвали радості струну.

 А докінця вогонь в душі носили,

 Неначе пісню сонячну ясну.

 І захисти, прийди на допомогу,

 Надію дай, як ниточку, тонку.

 І ощаслив, одкрий у рай дорогу.

 Раз дав любов їм ніжну і п’янку.

 Таку любов безмежну і безмірну

 І божевільне двох сердець биття.

 Кохання ніжне, неземне і вірне —

 У них же усього одне життя...