Яка ти хороша! Як гожая весна!

Як квітка чудесна, як зірка небесна!

Як місячний промінь, як Божеє сонце!

Заглянь в мою душу, що повна тобою;

Ти світ мені цілий скрасила собою.

Тебе ж я кохаю незмірно, безмірно!

На світі ніхто не любив ще так вірно!

Тобі ж я не зраджу до суду, довіку!

Невже ж задавати брехню чоловіку?

Не слухать речей отих чулих, гарячих?

Не чути в їх струн щирозлотих, молячих?

Ба! Чом би не слухать той гомін мов з неба!

Та вірити тілько клятьбам тим не треба!..