20:33 Я вас кохала? У якім столітті? (Ганна Світлична) |
Я вас кохала? У якім столітті? При вас губила геть усі слова. У тім жаркім, у тім пістрявім літі Від сонця аж дзвеніла голова. На вас молилась... В тихім вечорінні Од ніжності — була аж золота. Тепер у слів моїх такі крижинні, Ще й іронічні — боже мій! — уста. До вас — сльозою, голосом — до вас, Зіницями — до вас лиш говорила. Невже? В якім житті було це, милий, І відійшло, й перебуло свій час? Де голос той? Де та сльоза у тиші? Сьогодні час прощатись і прощать. За все вас вибачаю, а найбільше За те, що перестала вас кохать. Вже спомин відболів мені (ах спомин, То наче сплеск пташиного крила). Така стрімка, така сліпуча повінь — Жаль, відійшла, так швидко відійшла. Уже не квітне. Вже не пломеніє. Як легко це — душі без болю жить!.. Прощаю вас... Прощаюсь... І не вмію Самій собі любов свою простить. |
Категорія: Про кохання (і не тільки в День Святого Валентина) | Переглядів: 2366 | | |