В  Будинку  Інвалідів,  між  колон,

Покоїться  твій  прах,  Наполеон.

А  скільки  знав  ти  воєн,  знав  походів,

Під  чобіт  свій  підм'явши  стяг  народів —

Європи  стяг,  яка  гула,  мов  кратер...

Ти  задушив  Європу,  імператор!

Росія  не  скорилася  одна...

Тепер  ти — прах.

Твій  дім  тепер — труна.

Світи  топтав,  а  час — тебе  й  твій  шлях...

І  слава,  й  влада,  й  гроші — тлін  і  прах!

Сім  трун,  укладених  одна  в  одну,

Ховають  імператорове  тіло,

Що  пиндилось,  владичити  хотіло...

Весь  світ  його  вмістивсь  в  одну  труну!

Знадвору  дощ  у  вікна  тоскно  крапа...

Будинок  Інвалідів.  Між  колон

Лежать  під  склом  його  трикутна  шляпа

І  шпага...

От  і  весь  Наполеон!

Йшов  на  Росію?  Сталось  диво  з  див:

Російський  камінь  прах  твій  придавив!

Дивлюсь  на  цю  гробницю  знамениту, —

Хотів  Росії?  Ти  її  досяг:

Цю  усипальницю — твій  саркофаг —

З  російського  збудовано  граніту!