17:27 Гайявата (Микола Вінграновський). -2- |
І говорить мені горе Молодесеньке на вухо: — Буду я тобі за жінку, Ти ж мені за чоловіка. Привезем гарбу соломи Та замісим з нею глини. Лампачу насушим — шифер На Привозі десь в Одесі. Та прищепимо до груші Молоденьке яблунятко, А там дівчинка чи хлопчик Помалесенько знайдуться. Кабаків їм напечемо, З молоком наварим каші, Баранців із кукурудзи Напечем на черені, А на весну козенятко Розчепірить в хаті ніжки Й застрибає по подвір'ю По калюжі вдвох з собою. А тим часом старе горе Вже по-своєму хазяйнує: Молотком дорогу мостить, Возить щебінь із кар'єру, Дітям гудзик пришиває, Через яр до школи водить, Тягне сіті із лиману, В'ялить глосики з бичками, Квасить в діжці помідори, Куфайки несе з крамниці, Ковбасу і торбу цвяхів, Ще й горілочки із перцем!
А тим часом над лиманом Чорт зубами тягне хмару, Другий ззаду підпихає, Тягнуть хмару на прабабу І над нею виливають. Та, тікаючи, прабаба — Зі своїми кізьми в скирту — З хлібом синю цибулину На пеньках жує чорненьких! Засміялись чортенята І на бабу потягнули, Потягнули та й линули В пелену їй чорну хмару: «Дай нам, бабо, картоплину, Бо й тебе залиєм з дідом, І не буде вам ні бринзи, Ані грона винограду!»
Підхопився прарід з дідом — Мокра курка їм під ноги, — А чорти кричать їм з хмари: «Загинайтесь, дідугани, Та лягайте в домовину, А там далі видно буде!..» Тягне чорт зубами хмару — Тато з мамою сміються, — Другий ззаду підпихає, — Дві дитини плачуть в люлі, — А лиманський Гайявата Щось там робить-виробляє, Душить гроно винограду — Зимувати цілу зиму!
А тим часом над лиманом Наче щось замаячіло, Щось дорогу перебігло, Холодком перейнялось, — І за руку старе щастя Веде щастя молоденьке, Веде щастя попід гору Від лиману полинами. І говорить старе щастя Молоденькому на вухо: — Що лишилось нам робити, Як ми з горем помінялись! Цей Микола Вінграновський, Несерйозний чоловік цей, Душить гроно винограду І все плутає на світі! |
Категорія: Життя прожити - не поле перейти... | Переглядів: 672 | | |