Десь на різних меридіанах

На роз'єднаних паралелях

Б'ються два незустрічні серця

В людських гомонах, як в пустелях

Їм би вибрести із пустелі

Щоб у визрілу мить спіткання

Ощасливили менестрелі

Неосмислені їх шукання

Словом, струнами, віщим співом...

Але час не стоїть на місці

І мотає вже чубом сивим

Отряхає зів'яле листя;

І комашками нонпарелі

В чорній рамочці — смуток шани...

Й розбігаються паралелі,

Йдуть у безвість меридіани.