На горі високій стоїть Хрест Господній,
Навіває людям думи благородні,
Промовляє палко до людських сердець:
Бережіть свій рідний Воловець!
Стоїть Хрест Господній на горі високій,
В нім надія наша на радість і спокій, –
То Господь взиває до наших сердець :
Полюбіть свій рідний Воловець!
Полюбімо в нім не суєтне, а сутність!
Ми зазнали горя! – вірмо у майбутність,
І по вірі й праці нам воздасть Творець,
Поблагословивши Воловець!
І спасенний дар Його благословення
Хай нас піднесе над лиха сьогодення,
І постане з наших добрих устремлінь
Воловець щас ... Читать дальше »

Красне Поле… Велич поля…
Там змагалась наша доля,
Доля Срібної, Карпатської Землі.
Плем’я підкарпатців воскресало,
Запалившись Волі ідеалом,
Що осяяв рідних гір шпилі.
Красне Поле… Досвід Поля…
Не дається безкоштовно Воля!
Споконвік вона в такій ціні,
Що не купиш просто лиш любов’ю,
Тож платить народ життям і кров’ю
Своїх вірних дочок і синів.
Красне Поле… Дні тривоги…
Застогнали і поля й дороги
У насилля вихорі лихім:
Їде – мчиться воїнство вороже,
І ніщо спинити їх не зможе…
І розколе тишу бою грім…
Скільки днів гонведи лютували,
Горстки мужніх підло добивали, –
Зберегли аннали точний лік.
Днів ... Читать дальше »

(для школярів)

Молитва. Дзвін. Усе — як вранці:

Я пишаюсь рідним краєм:
Виноградом, садом, гаєм,
Горами і потічками,
Родом тата, родом мами,
Людьми рідної землі,
Хто мав паростки малі,
Від коріння проростав…
Й хто народом краю став.
Тут традиції прадавні,
Рівних націй внуки славні
Виплекали, мов дитину,
Закарпатську Україну.
Я пишаюсь краєм рідним.
Хочу бути його гідним,
Оберегом родоводу —
Колоритного народу.

З рідної домівки
у чужі міста
всіх жене у найми
... Читать дальше »

На тобі женюсь, гуцулко,
На царівні полонин.
Грає нам весна на скрипці,
Б'ють вітри у бубен.
Грає сонце, сонце грає
На золотих струнах,
А веселка виграває
На своїх цимбалах.
Ти сорочку-вишиванку
Сьогодні одінь.
Ми підем з тобою зранку
У синю далечінь,
Де ростуть стрункі смереки,
Де смачні буркути,
Де протоптані стежинки...
З них нам не звернути.
Ти візьми вінок з барвінку,
І перстень надінь.
Ти була ще вчора дівка,
А я був легінь.
Нас сьогодні повінчають
Наші сині гори.
Нас сьогодні привітають
Всі мої цимбори.
Вип'ємо вино із чаші,
Будемо співати,
Хай радіють серця наші,
Б ... Читать дальше »

Люблю я Тячевом ходити,
Коли весняні дні стоять,
Промінням сонячним облиті,
Церков верхівки вже блищать.

Живу я в Тячеві недавно,
Та все тут встигла полюбить.
Знайомі стежки та дороги,
Небес безмежную блакить.

Люблю і Тису я бурхливу,
Що з гір збігає у Дунай,
Таку величну і грайливу,
Таку, як весь карпатський край.

У зелень вдягнені Карпати
На варті часу височать.
І, вбравшись у весняні шати,
Тополі лагідно шумлять.

А взимку Тячів затихає,
Не чути гомону навкруг.
Здається місто засинає
Під тиху пісню завірюх.

Живу я в Тячеві недавно,
Не тут почну життєву путь.
Де б не прой ... Читать дальше »

Сминая суть моих сторонок,
пришла "орда" бензоколонок.
И города мои и веси -
в слезах от их звериной спеси.
Те АЗС - как тараканы:
их "расплодили" истуканы...
Одна другую подпирает.
Кто допустил - хоть понимает
безумье дел своих ничтожных,
без чувств, без совести,
безбожных?..
Презренной алчности угодник -
на что позарился, негодник?..
Набить карман - ума не надо.
Найдёт бесчестия "награда"
в веках чиновного болвана.
Ну а пока - на ране рана...
И нет спасения от боли.
В тисках бензиновой неволи -
святая суть моих сторонок.
По л з ё т
о р д а
бензоколонок.

Мукачево ... Читать дальше »

(Песня)

Я живу на Закарпатье —
есть такой волшебный край.
Если мог бы выбирать я —
снова б выбрал этот рай.
Здесь — ручьи живой водицы,
эдельвейсы расцвели,
в небе можно очутиться —
небо в шаге от земли...

Припев:
Честь имею — закарпатец!
Что там графы да князья... —
это выше: Бог мне — братец,
люди — ангелы-друзья...

Есть крещатики, арбаты,
городов земных полно.
На моём пути — К а р п а т ы,
я по ним хожу давно.
Волей тешусь, небесами.
Захочу — звезду сниму —
убедитесь в этом сами —
только руку подниму...

Припев.

Я живу на Закарпатье —
есть такой на свете рай. ... Читать дальше »

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

Доля моя — доли й гори, ... Читать дальше »

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

Літає в лісі позолота, ... Читать дальше »

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

Наша доля — його рани,
... Читать дальше »

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

... Читать дальше »

(Фрагмент поеми)

Ой, дзвін дзвонить, місяць сходить,
Срібна Русь у ... Читать дальше »

Дивак малює соняшники й гори,
Яскраво-жовті соковиті пелюстки
І верховинські на джергах узори.
Музей в будинку втнув, та ще й який!
Тут тисячами всякого начиння:
Холошні, бунди, стоси сорочок,
Череси, бирки, кручене коріння,
Мотики, чокани, якийсь ціпок,
Старезні кросна, цівки, мотовила,
Пересучові ничилниці, берда, ціп,
Гаршови, довбні, граблі, вила,
Пацьорки, згарди, гребінці,
Коновки, бочки, бербениці,
Монети, колукул і дзвін,
Банкноти, що не стліли, як столиці.
І тиглазув, що триста літ без змін.
Здається: предки всі прийшли у гості.
З різних епох, містечок, сіл.
І кожен мис ... Читать дальше »

Вже сонце стомлено і важко
Пірнає у свою Державу —
Воно не де-небудь ночує —
... Читать дальше »

Ти моє незаймане, чисте склепіння;
Ні до чого сокира, навіщо різець!
Не осіння мана приведе в отупіння,
А відсвіти з синіх на вежах розет.
І тут підбереш ніжні барви і гнівні…
Здичавілою в’яззю! На склепінні, на стелі!
В кривульку, в рокликання й німі вензелі,
Як у схованій зайдами чорній землі…
Урочисті фелони снують під склепінням.
Крутий підбереш на полотнах заміс, —
І тріпочуть чужі херувими наївні…
Може, їх спопеляє тихий Радванський ліс.
Ще вітальних гекзаметрів линуть слова…
Потойбічні, живущих лякаючи, тлінні…
В Бабинці кільчиться зелена трава!

... Читать дальше »

Знялася галич чорна із каштанів,
Старому утру бамкнув з вежі дзвін.
І нам незвично в місті без вітання.
Багатолюддя незвичайне в нім.

І попри все йде метушня службова,
Пиха навмисна гонористих дам.
Нерозбериха вулиць кольорова,
То селянину зовсім не біда.

І над шпилем кружляють чорні птиці,
Багряне небо висне над шпилем.
Живем, провінціє, в підступності амбіцій,
Але радіємо, що все-таки живем.

... Читать дальше »

Я бачу його і чую здаля,
Як мовлять дерева, і дзвони, й земля.
Там в давні часи потепління, відлиги
Виходили перші божественні кнниги.
Там руська й румунська — дві мови прегарні
Сліди залишили в церковній друкарні.

  
... Читать дальше »

Михайлові Кречкові

У серці я відчув сьогодні
Зелений шум лісів,
Гірські потоки буйноводні
І пісню журавлів.
Я слухав хор над
Ужем в залі.
А чув — трембіти клич
На Веречанськім перевалі
Уздовж стрімких узбіч.
Здавалося, співали щирі
І гомінкі пісні
Садки у тячівськім міжгір’ї
І луки навесні.
Пливла мелодія духмяна
Із лучанських ланів
І приспів: «Шіді-річка-дана!»
Мов Туря, тут бринів.

Співала Тиса голубина, 
Іршава молода,
Що рідна мати-Україна,
Мов квітка, роз ... Читать дальше »