Роде наш, закинутий в Карпати,
долю твою гірко споминати, –
там задавнений, без
...
Читать дальше »
|
(Вірш для школярів) Чоп. На зустріч я спішу
в цьому місті...
Тане площа і вокзал
в зелен листі.
Плещуть квіти квітників
у долоні:
рай - цвісти їм
у сонячнім лоні.
Ще - вітають буки,
липи, каштани.
Адже добрий гість
завжди їм жаданий...
Кожне місто наше
чимось різниться.
В Чопі - всьому голова
залізниця.
Слушно кажуть:
тут в Європу ворота.
Не спиняється
велика робота...
Шанувати рідне все
маю звичку,
тож екскурсію роблю
невеличку
вздовж по місту. Лиш тоді -
в путь зворот
...
Читать дальше »
|
Святая пядь возвышенной земли...
По ней века ступали короли,
будило ночь мерцание карет,
и тешил взгляд короны божий свет...
...Из наших дней там не бывал никто.
С трудом теперь представить можно то:
делили стол и воин, и король,
и ела хлеб "Короны" венской голь...
Бывало так в осады дни не раз.
Картины те едва дошли до нас:
завалы, рвы, кипящая вода...
И вера в жизнь, и воли дух — всегда...
Стоит, времён не ведая. Пророк.
Он говорил бы, если б только ... мог.
Но -— тишина на Замковой горе.
Отдав себя малиновой заре,
века покой Мукачево хранит.
Он - добрый дух.
Лишь свиду он гранит.
...
Читать дальше »
|
Некогда, милые дети,
фея в Карпатах жила,
маленькой палочкой в свете
делав большие дела...
Взмах - и на родину разом
счастье катилось росой.
Делу способствовал р а з у м.
Сочной играя лозой,
зрел виноград по долинам.
Хлеб колосился везде.
Фрукты ломили корзины.
Рыбы водились в воде.
Сколь молока было, мяса,
дичи -—на каждом шагу...
Окорока и колбасы
вам описать не могу.
Лука хватало, фасоли,
вдоволь мололось муки.
Брынзы продажею, соли,
мёда пеклись земляки.
Сказывать доброе любо.
Но — огорчения срок.
Больше не ходит голуба
весями наших дорог.
Хусту не кажется годы.
Тячев ждёт
...
Читать дальше »
|
Закарпатье... Пики острых елей,
Неба бесконечная лазурь,
Паутинки росных ожерелий,
Меж ветвей протянуты в лесу...
Кисло-сладкий ежевичный запах,
Мокрых листьев терпкий аромат,
Сыроежки в разноцветных шляпах
И панамки крошечных опят.
Колыбель моста над сонной речкой,
Кочки на подплывшем берегу
И понурой, грустною овечкой -
Сена стог — на скошенном лугу.
...
Читать дальше »
|
На альпийской горке,
Где Бокшай с Эрдели,
Мы, как две туристки,
Праздные, сидели.
Не "о деле" были
Наши разговоры,—
О душе, бессмертье
И другие споры.
И горели клены,
И березки рдели -
Праздником с полотен
Бокшая с Эрдели.
 Памятник закарпатским худо
...
Читать дальше »
|
(Отрывок)
... А дальше был Ужгород. Город-сказка. Город-клумба. Город, помешанный на флоксах. Город, утопающий во флоксах! Везде,
...
Читать дальше »
|
На переправі між порами року
Велика природа міняє коней
Птахою дивною, осінь карпатська
...
Читать дальше »
|
(Пісня) Я іду між людьми, мов долаю гори:
Тут біда чекає, там чатує горе...
...
Читать дальше »
|
У богемне минуле лягла мені карта,
Море квітів, жінок і вина...
А з вершини далекої світиться ватра <
...
Читать дальше »
|
Хати мої, хати, низенькі, бідні й рідні
В тонкім мереживі зазеленілих віт!
Тут ще чорніш кількастолітні злидні
...
Читать дальше »
|
Словами злітаю до зір висоти —
здоровну Карпатам співаю. Землі мені кращої, ні, не знайти, бо кращої вже не буває. Тут зелені море, живої води,
...
Читать дальше »
|
(для школярів)
Заспів цей — на честь Іршави.
Сонячно-прекрасна!
І вродлива, і багата.
Молодість — незгасна.
Скільки знаю панну — вміє
світ подивувати.
Чар її й словами пісні
всіх не змалювати...
Тут Боржава котить хвилі,
в даль Іршавка лине.
Тут витає дух карпатський,
відчуття — родинне.
Гір красуні зізнавався
і стою на тому:
до Іршави я не в гості
лину — тут я вдома!
...
Читать дальше »
|
ДОНЬКА КАРПАТ
(вірш для школярів)
Де ріка-горяночка
в далину пливе -
там Свалява-панночка
в гаразді живе.
Щирою, привітною
любку знає світ.
Закарпатцям рідною
є багато літ.
Попід гори тулиться
Латориці плин.
Потопають вулиці
в радості світлин.
Зелень п'є намистини
медв'яні води.
Людям сонце істини
сяє тут завжди.
У Сваляви-панночки -
голос-дивина.
В світ її співаночки
котиться луна.
У дарунок, схоже, їй -
квіти, зорепад...
Врода зірки божої
у доньки Карпат! 
...
Читать дальше »
|
На перехресті гомінких доріг,
що душу манять у звабливі далі,
Мукачів рідний вдаль і вшир проліг
ще скромним розмахом своїх кварталів.
У творчім ритмі він кипить, гуде,
але однак ще й затишком принадний,
у нього серце древнє й молоде,
і вік його сторіччям непідвладний.
Зазнав і радощів, і лиха він,
достаток знав, але й пограбування,
неначе Фенікс, воскресав з руїн,
аби продовжити буття-змагання.
І все, що сотні мужніх поколінь
творили в дні
...
Читать дальше »
|
Первозданно чистим стало все навколо,
на дрімотну землю ліг ласкавий сніг.
Лежить село карпатське з радощами й болем,
а меридіаном шлях у даль проліг.
Вздовж меридіана рвучко плине річка.
Церква і дзвіниця слухають ефір.
Тут то там здригнеться заспана смерічка, –
може, їй приснився навісний топір.
О село сумирне! Зазнало ти чимало
потрясінь і горя у бутті своїм.
Від рівнин південних і через перевали
орди набігали, як нежданий грім.
Ген за перевалами, за сідим Бескидом,
там живуть братове, рідні споконвік,
та чужі вельможі мали всіх за бидло,
мав їм слугувати руський чоловік.
Мав їм присягати на довічну вірність,
...
Читать дальше »
|
Устало зима распустила пушистые нити,
И прячется ветер в покровах зеленых смерек,
Струящийся Шипот как будто бы манит, смотрите,
Я с гор начинаю в долину свой бурный разбег.
Запуталось солнце в верхушках заснеженных елей,
Живут эдельвейсы под снегом до самой весны,
Дымятся Карпаты в предчувствии зимних метелей,
Да спит Синевир в царстве снега и тишины.
Меж белых вершин облака, в тишине проплывают,
И кружится снег в ожерельях замерзших озёр,
И где-то в горах, в полонине трембита играет,
Да прячет Говерлу из снега огромный шатёр.
...
Читать дальше »
|
|
