Жовті сливки падуть на мої стомлені плечі. Голе дитинча робить свої перші кроки під пиво і неквапливу мадярсько-вкраїнську (Іген!) розмову. (Скільки в нього попереду вражень!) Біціглярі допили свій "Преміум" і важко рушають у дорогу.
|
Бывает так, что котенка назовут Васькой, а потом переименуют в Мурку, потому что у котят мальчиков от девочек с первой попытки не отличишь. Детей между тем отличают с первой попытки, если у детей не отличить мальчика от девочки, это большая неприятность. |
Рассыпавшийся "дождик золотой",
Магнолий ослепляющие вспышки...
Каким прекрасным, Ужгород родной,
Однажды сотворил тебя Всевышний!
Сиянье сакур нежных, кутерьму
Над улицами лепестков носимых,-
...
Читать дальше »
|
Дощ іде. Літній дощ, світлий, теплий. Стрибає-підстрибує, мов дитя, по асфальту. І видзвонює радісну пісню.
Виходжу на вулицю. Біжу назустріч сріблястим промінцям, назустріч наростаючому грому. Ловлю в долоні блакитні краплини. Мов крихточки щастя. А вони - до землі тягнуться! Мов ніжне шитво, по
...
Читать дальше »
|
Історії непроданих картин —
Мов скельця душ на вуличних бордюрах.
А продавець — в душі місцевий Дюрер:
Над урвищами натовпу, один.
Холодні стіни — речі у собі.
...
Читать дальше »
|
Так час біжить:
Вже сакура цвіте -
Рожевим теплим снігом
душу зігріває.
День, два …
Й краса оця до ніг
...
Читать дальше »
|
За дождями вослед
С гор спустились отары.
Древний Ужгород грезил,
Века, словно пыль отряхнув…
И о нашей любви
Пела песни София Ротару,
...
Читать дальше »
|
І день іде, і ніч іде...
І голову схопиивши в руки,
Дивуєшся, чому не йд
Апостол правди і науки!
Т. Г. Шевченко
|
Три города
в судьбе моей сомкнулись:
Мукачево, где завязью - слова,
И Ужгород, где сны мои очнулись,
И - где сошлись надежды все - Москва.
Из них вели просторные дороги -
...
Читать дальше »
|
Аллея лип на набережной старой
В своих ветвях столетие хранит.
И тихий Уж, обрамленный мостами,
К пологим, узким берегам приник.
Зовёт к обедне всех Собор воскресный,
Звонит, звонит- как сотню ле
...
Читать дальше »
|
Ужгород, Ужгород, Ужгород,
Город заветной мечты...
Шандор смеялся над лужами,
И не заметил - цветы!
...
Читать дальше »
|
Мой Ужгород, мой маленький Париж,
Замок на горе, к нему подъёмы,
Ажур карнизов островерхих крыш
И дам улыбки, мне знакомых.
Многонационален городок,
Есть унгры, ве
...
Читать дальше »
|
1.
Париж - не Ужгород.
Не Ужгород - Париж.
Яка ж прекрасна паралель облич!
Бо щось тут спільне є.
О, спільна ж буква "Же".
...
Читать дальше »
|
Келих, чарка - вже по косовиці,
в сутінках дріма гірський сувій...
...
Читать дальше »
|
Є райські куточки на срібній землі,
Яких ані купиш, ні візьмеш у борг.
Тут люди привітні - дорослі й малі.
Тут праця у шані і пісня, і Бог.
Тут гори цілують небесну блакить,
...
Читать дальше »
|
Може, тут Альпи зійшлись ненароком?
Хмара похмура над замком високим...
Сонце крізь неї прорвалось гаряче,
Малесенька ватра вівчарська неначе.
...
Читать дальше »
|
На горі священній
Хресний омофор:
В Ужгороді древнім
Величний Собор...
Височить Знамено.
Богочоловік
Подає щ
...
Читать дальше »
|
У краю Карпатському над Ужем
кочовому ворогу на зло
горде місто воїном і мужем
із душі слов’янської зросло.
Заплелось весняне буйноквіття
...
Читать дальше »
|
|
