Головна » 2012 » Октябрь » 19 » В Мукачівському замку (Шандор Петефі, 1847 р.)
21:47
В Мукачівському замку (Шандор Петефі, 1847 р.)
 
 
Тут чи ні червоний стяг свободи
Зріні Ілона угору піднесла?
Нині це — пристанище хоробрих — 
Для рабів безсилих пристань зла.
І кайданів брязкіт долинає
Через сірі стіни кам'яні —
Не боюся я піти на страту,
Але ця тюрма страшна мені.
Гордо ходить, голову піднявши,
Зовсім юний в'язень по валу.
Мабуть, його думи, як і погляд,
Подолали далеч немалу.
Швидко йде, напевно, тут недавно,
Силу ще не вбили чорні дні.
Не боюся я піти на страту, 
Але ця тюрма страшна мені.
Нахиливши голову додолу,
Ледь іде змарнілий раб старий.
Висхло тіло, ланцюги, напевно,
Важчі стали, аніж він самий.
В погляді вже темінь каламутна,
Згасло світло в їхній глибині.
Не боюся я піти на страту,
Але ця тюрма страшна мені.
Юний в'язню, глянь, як ліс буйнує,
Він отак цвістиме і тоді,
Коли вийдеш із тюрми, та вкриє
Сніг страждань надії молоді.
А тебе, старенький, вже покинуть
І кайдани, й біди всі земні.
Не боюся я піти на страту,
Але ця тюрма страшна мені.
Стогін, стукіт чую з підземелля,
І ножем по серцю ріже біль.
Я на волі — й ніби божевільний,
Геть, чим швидше утекти звідсіль!
Черв'яки і на душі, і в тілі,
Хто внизу, на смертоноснім дні…
Не боюся я піти на страту,
Але ця тюрма страшна мені.

З угорської переклав Микола Рішко
 
  
 

 

Категорія: Закарпаття у дзеркалі літератури | Переглядів: 463 | Додав: Tetjana