Головна » 2012 » Октябрь » 19 » В Мукачівському замку (Шандор Петефі, 1847 р.)
21:47 В Мукачівському замку (Шандор Петефі, 1847 р.) |
 Тут чи ні червоний стяг свободи
Зріні Ілона угору піднесла?
Нині це — пристанище хоробрих — Для рабів безсилих пристань зла. І кайданів брязкіт долинає Через сірі стіни кам'яні — Не боюся я піти на страту, Але ця тюрма страшна мені. Гордо ходить, голову піднявши, Зовсім юний в'язень по валу. Мабуть, його думи, як і погляд, Подолали далеч немалу. Швидко йде, напевно, тут недавно, Силу ще не вбили чорні дні. Не боюся я піти на страту, Але ця тюрма страшна мені. Нахиливши голову додолу, Ледь іде змарнілий раб старий. Висхло тіло, ланцюги, напевно, Важчі стали, аніж він самий. В погляді вже темінь каламутна, Згасло світло в їхній глибині. Не боюся я піти на страту, Але ця тюрма страшна мені. Юний в'язню, глянь, як ліс буйнує, Він отак цвістиме і тоді, Коли вийдеш із тюрми, та вкриє Сніг страждань надії молоді. А тебе, старенький, вже покинуть І кайдани, й біди всі земні. Не боюся я піти на страту, Але ця тюрма страшна мені. Стогін, стукіт чую з підземелля, І ножем по серцю ріже біль. Я на волі — й ніби божевільний, Геть, чим швидше утекти звідсіль! Черв'яки і на душі, і в тілі, Хто внизу, на смертоноснім дні… Не боюся я піти на страту, Але ця тюрма страшна мені. З угорської переклав Микола Рішко  
|
| Категорія: Закарпаття у дзеркалі літератури | Переглядів: 798 | |
