Головна » 2012 » Октябрь » 18 » Легенди Тячівщини. Калини
21:58 Легенди Тячівщини. Калини |
Давно, дуже давно було, коли на місці села Калини жив один господар. Називали його Данилом. А жив він під горою, що зветься Плешою. Данило, як прийшов до Калин, то оженився. У нього був один син, Семен. Перші люди в Калинах звалися Куцини, а мали прийти десь з Галичини або з України, тікаючи від татар. А на Плеші тій розбійники мали в землянці свою криївку. В ній жило дванадцять одважних розбійників. Старший межи ними був на ім’я Жуганар Іван. Той як наказав, то всі мусили його слухати. Жуганар був родом з Румунії. Коли розбійники прийшли на Плешу, то привели з собою дівку, котра їм готовила їсти. Дівку ту звали Калиною. Розбійники воювали по цілій околиці. А коли вертали зі своєю багатою здобиччю, не забували про свого вірного товариша Данила. Ідуть попри хижі, та й зайдуть до Данила й гостять до рана. А ранком ідуть домів. Отак розбійники воювали за двадцять років. Воювали вони всюди. Тільки Калинам дали покій. Та як їх пізнали люди, то всі вартували їх. Ціла Тересівка їх уже знала. Розбійники почали боятися далеко ходити та зачали воювати в Калинах. Але їх пильнували вже люди з цілої Тересівки. Розбійники бачили, що не можуть далі вільно вандрувати й почали збиратися геть. Як одходили з Плеші, взяли з собою й Калину, а коли зайшли в село, що вже розросталося доста, та переходили через цвинтар, подумали собі, де Калина буде з ними, коли самі не знають, де будуть. Але, коли Калина піде від них, думали собі, то видасть їх і їх упіймають. Тоді Жуганар забив Калину. Її поховали розбійники, а на хресті написали: «Туй лежить забита Калина». Від того часу й село те звуть Калини. |
| Категорія: Закарпатські легенди, повір'я, казки, бувальщина та небилиці з народної криниці | Переглядів: 825 | |
