Головна » 2012 » Октябрь » 19 » Князь Лаборець (Марійка Підгірянка)
21:36 Князь Лаборець (Марійка Підгірянка) |
Ой у городі та в Ужгороді Великий смуток настав в народі. Великий смуток, журба велика, Бо край напала ватага дика. Як ясне сонце заступлять хмари, Так в край наш руський впали мадьяри. Йшли, палили городи і села, Замовкла руська пісня весела. Вже од города од Мукачева Надходить орда та Арпадова. І зажурились старі і діти: «Що нам чинити, де нам ся діти?». А князь Лаборець, той руський борець, Кличе боярів у княжий дворець. Кличе боярів радити раду, Як зберегти і народ, і владу. А одні кажуть: «Здаймось, мирімся»; А другі кажуть: «З ворогом борімся! За віру биймось і за свободу, Поддержим чесне ім'я народу!». І всі імились народ хранити, Малі і старші, жони і діти. Повиходили всі на окопи — І падає ворог долу, мов снопи. Та врагів була страшенна сила, Як ріка чорна город залила. Та плачуть мужі, жони і діти: «Що нам чинити, де нам ся діти?». І князь Лаборець голову хилить І сивий волос по землі стелить. Серце стискає смуток великий: «Городе славний, прощай навіки…». А слуга вірний Лаборцю каже: «Сідай на коня, наш милий княже, Утікай, княже, по чистім полі», Щоб не попасти в ярмо неволі». Іде Лаборець на бистрім коню… Біжать мадьяри за ним в погоню. Аж над рікою князя імили, Голову сиву з плечей здіймили… Так над рікою вбили Лаборця — І зчервонила ту воду кровця. Одтогди річка та Лабориця На вічну пам'ять князеві зветься. |
| Категорія: Закарпаття у дзеркалі літератури | Переглядів: 1262 | |
