Головна » 2012 » Октябрь » 19 » Князь Лаборець (Марійка Підгірянка)
21:36
Князь Лаборець (Марійка Підгірянка)

Ой у городі та в Ужгороді
Великий смуток настав в народі.
Великий смуток, журба велика,
Бо край напала ватага дика.

Як ясне сонце заступлять хмари,
Так в край наш руський впали мадьяри.
Йшли, палили городи і села,
Замовкла руська пісня весела.

Вже од города од Мукачева
Надходить орда та Арпадова.
І зажурились старі і діти:
«Що нам чинити, де нам ся діти?».

А князь Лаборець, той руський борець, 
Кличе боярів у княжий дворець.
Кличе боярів радити раду,
Як зберегти і народ, і владу.

А одні кажуть: «Здаймось, мирімся»;
А другі кажуть: «З ворогом борімся!
За віру биймось і за свободу,
Поддержим чесне ім'я народу!».

І всі імились народ хранити,
Малі і старші, жони і діти.
Повиходили всі на окопи — 
І падає ворог долу, мов снопи.

Та врагів була страшенна сила,
Як ріка чорна город залила.
Та плачуть мужі, жони і діти:
«Що нам чинити, де нам ся діти?».

І князь Лаборець голову хилить
І сивий волос по землі стелить.
Серце стискає смуток великий:
«Городе славний, прощай навіки…».

А слуга вірний Лаборцю каже:
«Сідай на коня, наш милий княже,
Утікай, княже, по чистім полі»,
Щоб не попасти в ярмо неволі».

Іде Лаборець на бистрім коню…
Біжать мадьяри за ним в погоню.
Аж над рікою князя імили, 
Голову сиву з плечей здіймили…

Так над рікою вбили Лаборця — 
І зчервонила ту воду кровця.
Одтогди річка та Лабориця
На вічну пам'ять князеві зветься.




Категорія: Закарпаття у дзеркалі літератури | Переглядів: 911 | Додав: Tetjana