Головна » 2012 » Октябрь » 19 » Дощ (в Ужгороді) (Ганна Рекіта-Пазуханич)
14:56
Дощ (в Ужгороді) (Ганна Рекіта-Пазуханич)
 
Дощ іде. Літній дощ, світлий, теплий. Стрибає-підстрибує, мов дитя, по асфальту. І видзвонює радісну пісню.
Виходжу на вулицю. Біжу назустріч сріблястим промінцям, назустріч наростаючому грому. Ловлю в долоні блакитні краплини. Мов крихточки щастя. А вони - до землі тягнуться! Мов ніжне шитво, поміж пальці, в волосся мені вплітаються... Вже мокра одіж, наскрізь мокра - та нічого. Як у дитинстві, бреду калюжами, з усмішкою, з надіями світлими в серці... І летять бризки в усі боки.
 
А дощ іде... Срібні струни з'єднують воєдино землю і небо, творячи казкову симфонію. І я чаруюсь нею, намагаюся пізнати її, величну і ніжну. В мене ніби з'являються крила. І хочеться летіти. Летіти безупинно, летіти туди, вперед, за синіми хвилями, назустріч вітру, червневим громам, блискавицям, назустріч світлій житєвій пісні.
 
Ужгород, серпень 1974 року
Категорія: Закарпаття у дзеркалі літератури | Переглядів: 574 | Додав: Tetjana