Головна » 2012 » Октябрь » 16 » Легенди Тячівщини. Демон Солотвинського солерудника
23:20
Легенди Тячівщини. Демон Солотвинського солерудника

Багато століть тому, коли почали сіль у Солотвині добувати, проживав тут один солекоп. Приїхав здалеку заробляти на щоденний хліб важкою роботою. А був дуже бідний, не мав і хати. Подумав собі, що буде він жити під землею в шахті та весь час, не піднімаючись на землю, сіль добувати, щоб заробити грошей на хату.

Багато часу перебув у шахті спокійно, хоч і лякали його робітники, ніби там демони живуть. Та одної ночі, коли не спав, а рубав сіль, подумав собі за роботою: 
— О, демоне, демоне! Скільки говорять люди, що тут живеш і велику силу маєш! То з'явися й допоможи мені сіль добувати. 
Подумав і рубає сіль далі. Десь коло півночі змучився за роботою та й придрімав. Але очунявся і не кидав роботи, помалу розбивав велику брилу на менші. І проговорив: 
— Демоне, демоне! Допоможи мені сіль рубати!
Нараз лиш чує він страшний грім. І бачить — перед ним розкрилася соляна скеля, з неї вийшов демон. Закричав демон громовим голосом: 
— Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!? 
Бідний робітник перелякався, що кінець його життю, і не знав, що й сказати. То демон гучно запитав знову: 
— Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!? 
Упав солекоп на коліна, благає: 
— Не хочу я від тебе нічого, тільки життя мені лиши! 
На це демон розсердився і закричав утретє, а так страшно, що соляні скелі потріскалися: 
— Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!? 
«Буде як буде,— подумав собі робітник,— все одно раз доведеться помирати». І мовив: 
— Поможи мені рубати сіль! 
— Щастя твоє, що ти сказав,— прогримів демон.— Інакше був би тобі кінець. А  тепер іди спати, я допоможу тобі. Лише заробітком по-братськи ділитися будемо.

Солекоп пішов, але від страху довго не міг заснути і слухав, як демон рубає скелі. А над ранок заснув. Пробудили його робітники, що прийшли на роботу. Як устав, побачив гору нарубаної солі. Що трапилося з ним — не сказав нікому.  Виплатили біднякові за сіль 320 срібних і 5 крейцерів. Дуже втішився він: тепер буде за що хату купити. Але подумав, що треба і з демоном поділитися. Вночі пішов до шахти з грішми. 

Раз лиш з'явився демон. Почали ділитися, присівши на дошку над великою ямою. Поділились, а останній крейцер не розділити. І каже солекоп:
— Я й так не заслужив цих грошей, бо сіль рубав ти! Бери собі цілий крейцер. 
Щастя маєш, що ти мені присудив його!—відповів на те демон. — Бо пропав би ти інакше навіки. 
І віддав усі гроші бідному солекопові. Купив собі хату бідняк і вже не був бідняком. Ще й сьогодні видно, де розкололася скеля від голосу демона шахти.


Категорія: Закарпатські легенди, повір'я, казки, бувальщина та небилиці з народної криниці | Переглядів: 489 | Додав: Tetjana