Завжди в житті щось треба подолати:

 То труднощі, що стали на путі,

 То зваби різні, що повзуть до хати,

 То повороти й вигини круті.

 Найгірше те, що зваби лізуть в душу,

 І хочеться все мати без труда.

 І всі вони трясуть тебе, як грушу…

 От в тому і найгірша є біда.

 Бо інші ж мають все, а ти — нічого.

 То ж заздрість серце їсть, що не кажи.

 Ще й апетит — до ласого усього,

 Ну, хоч нараз топитися біжи.

 Тоді душа міліє, як в посуху,

 І вже нема дзвінкого джерела.

 У серці темінь, жадібність, розруха,

 А треба, щоб душа твоя цвіла.

 Бо ти живеш — і це найбільше диво,

 Не все те золото, що блиском віддає…

 Щоб жити гарно, радісно й щасливо,

 Повір, у тебе все для цього є!

 Лиш визначай свої пріоритети,

 Життєву мрію світлу май завжди.

 Тоді тобі відкриються секрети…

 Хоч через терни, а до мрії йди.

 Розіб’єш лоба й ноги, то нічого,

 Усе здолати треба на путі.

 Тоді тобі відкриється дорога

 Найщасливіша у твоїм житті.

 Не заздри брязкальцям, це лише мода,

 Усе проходить, час міняє все.

 Все нестійке, неначе та погода,

 Що хмари й сонце у собі несе.

 А ти людина — це велике диво,

 У тебе розум, честь і мудрість є.

 Щоб жити гарно, радісно, щасливо,

 Повір, у тебе все для цього є.

 То ж не лінуйся й заздрити не треба,

 Трудися, вчися і вперед іди.

 Лети до мрії, піднімайся в небо,

 З життям подвійні ігри не веди.

 Воно — не мама, дурість не прощає.

 То ж думай і поводься до пуття.

 Воно нас випробовує й навчає…

 Найвища в світі школа — то життя.