Цеї  ночі  я  не  спала, 

Ні  хвилинки  не  дрімала, 

Відбирала  телеграми 

Я  від  Того,  що  над  нами. 

«Жийте…  жийте... 

Пийте...  пийте... 

Цю  красу,  що  я  для  вас 

Сотворив  у  добрий  час... 

Хто  красу  життя  полюбить, 

Духа  свого  не  загубить... 

Ця  краса  веде  до  брами, 

Тої  брами,  що  над  вами... 

Хоч  закрита  ще  для  вас, 

Я  відкрию  в  слушний  час...»

                   * * *

Ми  граємось  у  піжмурки  життя 

Аж  поки  смерть  нас  не  впіймає: 

— «Тру-ту-ту!  Я  вже  йду! 

Тай  до  Пана  поведу!» 

Закривши  очі,  голосно  до  нас  волає. 

А  ми  ховаємось  за  дерева  й  кущі, 

За  камені,  за  скелі,  за  будинки 

Вона  хапає  кожної  хвилинки 

                       одного  з  нас, 

А  решта  раді, 

                       що  заховалися  від  неї... 

Справді?... 

Хоч  не один  пішов  уже  до  Пана, 

Звідкіль  немає  вороття, 

На  часу  толоці  вирує  ця  омана, 

Забава — піжмурки  життя.