Прийде любов – розквітнуть мрії і бажання,

Розпуститься весна в твоїй душі,

Палкі, нестримні,  дужі сподівання

В сердечному причалі бережи.

Всміхайсь – тебе кохають, ти кохаєш

І радістю наповнився весь світ,

Меж хмар, де ясне сонце, ти літаєш,

Стає легким і безтурботним твій політ.

Твоя душа тепер не знатиме покою,

Вона горить, палає, мовби жар,

І спокушає тебе думкою п’янкою,

В тобі усе позбулося примар.

Ти вже не спиш ночами – це прекрасно,

Хвилина кожна, мовби рік,

І сонце світить в серці ясно-ясно

І календарним дням, на жаль, згубився лік.

Піде любов — зав’януть мрії і бажання,

Оселиться зима в душі твоїй,

Облишуться, розтануть сподівання,

Немає більше ані спогадів, ні мрій.

Сумуй – ти не кохаєш й не кохають,

Змарнів, принишк і плаче цілий світ

І ти, на жаль, вже в небі не літаєш,

Бо крила вже зламав тяжкий політ.

Твоя душа не знає хвилювання,

Вона холодна і не має відчуття,

Вже не п’янять таємні сподівання

І майже скінчилось усе твоє життя.

Та все одно не спиш ночами – це жахливо,

Кожна секунда зараз, мовби вік,

Вже серце спить, лиш стукає сонливо,

Та календарним дням не згубиться вже лік.