1

Скільки  я  разів  стрічав  світання,

Скільки  вечорів  таких  шукав...

От  і  знову  вечір.  Зірка  рання

Золотом  розшила  твій  рукав.

В  море  десь  відчалили  баркаси,

Хвиля  грає,  хвиля  низова...

Хтось — ти  чуєш? — дівчину  в  цім  часі

Милою  своєю  назива.

Ну,  а  ми  ж?  Усе  нам  зрозуміло, —

Скоро  місяць  гляне  у  баркас...

Почекай,  не  сходь,  нічне  світило,

Дай  поцілуватись  в  перший  раз!

2.  Морський  характер

Вранці  море — тиша  й  благодать,

А  з  обіду — вітер  вигнав  хвилю...

От  попробуй  море  угадать!

Море  нагадало  мою  милу,

В  милої  характер  теж  морський:

Зранку — тиша,  потім  шторм  такий —

Море  перед  нею — супокій!

3

День  і  ніч,  день  і  ніч,  день  і  ніч,

Де  б  не  був  я — про  тебе  розмова,

Ти  не  йдеш  з  моїх  дум,  з  моїх  віч,

Моя  зіронько  світанкова!

Ти  почуй  мене,  Волго-ріка,

Принеси  мені  вість  в  Україну!

Як  до  берега  хвиля  морська,

Так  до  тебе,  кохана,  я  лину.

Сонце  личка  торкнулось  твого,

Перший  промінь-цілунок  шле  з  неба...

Я  ревную  до  тебе  його,

Що  не  я,  а  воно  біля  тебе!

«Ти  ревнуєш  мене?  Дивина!

Сам  просив  мене  (просьб  цих  немало),

Щоб  за  тебе — хай  знає  вона —

Я  кохану  твою  цілувало...»

«Сонце-братику,  правда  твоя,

Я  просив  і  прошу  тебе  дуже,

Якщо  знає  вона,  що  то  я,

Так  цілуй  же,

Цілуй  же,

Цілуй  же!

Коли  сходиш — цілуй  з-за  вікна,

Як  заходиш — з-за  хаток  рибачих...

Так  цілуй,

Щоб  засмагла  вона

Від  твоїх  поцілунків  гарячих!»

4.  Безсоння

Минає  ніч,  вже  скоро  й  схід,

Всі  сплять — холостяки  й  жонаті...

Заснув  за  стінкою  сусід...

Лиш  я  не  сплю  в  своїй  кімнаті.

Все  думи,  думи  в  голові...

Як  важко  це,  що  ти — далеко!

Хвилини — почуття  живі —

Летять  повільно,  як  лелеки...

Як  я  сумую  по  тобі,

Як  хочу,  щоб  були  ми  разом!

..............................................

Минають  ранки  голубі,

А  ми  в  розлуці  все  тим  часом.