***

- Для чого Бог створив картоплю?
- Для того, щоб і бідні люди мали з чого шкуру дерти!

* * *

- І яке життя настало одноманітне.
- Чому?
- Та вчора не мав грошей і сьогодні теж.

* * *

Жінка:
- Як міг ти незнайомому віддати в оренду поле і обійстя?
Чоловік:
- Не журися, мусить бути багатий.
Жінка:
- А ти звідки знаєш?
Чоловік:
- Хіба не виділа: він такий молодий, а вона погана й стара...

* * *

- Сусідо! Що ви скажете? Я застрахував своє обійстя від вогню і граду.
- Вогонь - се розумію, каже сусід,- але як ви зробите град?..

* * *

- Що з вами, сусіде? Все лице в синцях...
- Най му фрас буде, сусідко! Вмерла жонина стара, так ми з швагром її майно ділили, і я дістав свою частку.

* * *

- Куме, чи багато вас було на возі, коли їздили на базар?
- Та багато: я був, один нотар, один біров і ще дві свині.

* * *

- Пане начальнику, та хто видів так упиватися, щоб у рівчаку лежати?
- А ти, хлопе, хотів, щоби я тверезий у рівчаку лежав?

* * *

- Дайте нам, будь ласка, фрич...
А корчмар задумався: що воно таке? Думав-думав, та ніяк не міг збагнути.
- Пробачте, але... що воно таке?
- Фрич? Це вино, розведене з водою.
- О! - зрадів корчмар. - Все життя торгую розведеним вином і не знав, що то - фрич!

* * *

- Бачите, - каже суддя, - всі свідки говорять, що ви злодій.
- Не все те правда, що кажуть люди. Якби говорили правду, то ми би, пане суддя, вже давно разом з вами висіли на шибениці.

* * *

- Чи не ганьба вам! Вже двадцятий раз стоїте тут, в суді.
- Та не знаю чого. Ви, пане суддя, тут ціле життя сидите, а я вам за то нич не кажу.

* * *

- Куме! Моя жона як залатає ногавиці, то навіть непомітно...
- Моя теж, куме! Як випрасує мені сорочку, то теж непомітно.

* * *

- Чув, що твоя жона небезпечно хвора. То правдв?
 - Що хвора, то хвора, але небезпечна вона лиш тоді, коли здорова!

* * *

- Уяви собі, куме, вночі у нас був злодій!
- І щось поніс?
- Двічі поза вуха від жони. Вона думала, що то я вернувся з корчми п'яний...

* * *