Учора  —  спогад,  завтра  —  мрія, 

а  дійсність  —  ось!  Та  все  пусте, 

якщо  умовність  не  відсіє 

пізнання  решето  густе. 

Щоб  в  календарній  плутанині 

вже  не  згубитись  відтоді, 

щоб  стали  вчора,  завтра,  нині 

не  тим  човенцем  на  воді, 

що  тільки  й  того,  що  залишить 

миттєвий  за  собою  слід, 

чи  щось  весельцями  напише 

на  водотоці  наших  літ… 

Нехай  же  Брейля  диводруком 

для  мене  буде  кожна  мить, 

щоб,  як  сліпець,  чутливим  рухом 

я  міг  відчуть  і  зрозуміть 

усі  невистраждані  болі 

усіх  незвіданих  годин, 

щоб  завжди  був  я  воїн  в  полі 

і,  якщо  треба,  то  й  один.