Ніщо,  на  жаль,  не  вічне  під  зорею:

Змагання  душ  і  торжество  сердець,

і  запах  матіоли,  й  дух  елею

початок  мають.  Мають  і  кінець.

Які  не  були  б  мужні  ми  і  вперті,

та  стрижаніє  нам  ураз  чоло,

коли,  мов  крик,  сумна  подоба  смерті

змахне  над  нами  смоляним  крилом.

Отож  не  хникаймо,  а  вчімся  жити

і  шлях  земний  свій  плідно  завершити

в  напрузі  сил,  і  розуму,  і  дня.

Для  всіх  отруйне  жало  супокою...

На  тихих  мурах  вічності  німої

карбує  доля  кожного  ім'я.