Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту.

 На першому живуть, немов трава.   

 Мети нема. До iстини далеко.   

 Їм байдуже – сiвба це чи жнива.

 На другiм рiвнi бiльшiсть проживає.  

 В трудах, немов мурахи, день у день.   

 Чи є душа? Жива чи неживая?   

 Нi мрiй, анi поезiй, нi пiсень!

 На третьому ти – iстинно людина!   

 Бо можеш усвiдомити, хто ти,   

 Пiднятись над собою й свiтом дивним,  

 Крiзь бiль i радiсть з гiднiстю iти.

 Четвертий рiвень – це вже Iскра Божа,   

 Це свiтлий  розум, посланий з Небес.   

 Вiн розумiє все i навiть може   

 Собою правити, мiнять себе!