Головна » 2013 » Ноябрь » 10 » Гайявата (Микола Вінграновський). -2-
17:27
Гайявата (Микола Вінграновський). -2-

 І говорить мені горе

 Молодесеньке на вухо:

 — Буду я тобі за жінку,

 Ти ж мені за чоловіка.

 Привезем гарбу соломи

 Та замісим з нею глини.

 Лампачу насушим — шифер

 На Привозі десь в Одесі.

 Та прищепимо до груші

 Молоденьке яблунятко,

 А там дівчинка чи хлопчик

 Помалесенько знайдуться.

 Кабаків їм напечемо,

 З молоком наварим каші,

 Баранців із кукурудзи

 Напечем на черені,

 А на весну козенятко

 Розчепірить в хаті ніжки

 Й застрибає по подвір'ю

 По калюжі вдвох з собою.

 А тим часом старе горе

 Вже по-своєму хазяйнує:

 Молотком дорогу мостить,

 Возить щебінь із кар'єру,

 Дітям гудзик пришиває,

 Через яр до школи водить,

 Тягне сіті із лиману,

 В'ялить глосики з бичками,

 Квасить в діжці помідори,

 Куфайки несе з крамниці,

 Ковбасу і торбу цвяхів,

 Ще й горілочки із перцем!

 

 А тим часом над лиманом

 Чорт зубами тягне хмару,

 Другий ззаду підпихає,

 Тягнуть хмару на прабабу

 І над нею виливають.

 Та, тікаючи, прабаба —

 Зі своїми кізьми в скирту —

 З хлібом синю цибулину

 На пеньках жує чорненьких!

 Засміялись чортенята

 І на бабу потягнули,

 Потягнули та й линули

 В пелену їй чорну хмару:

 «Дай нам, бабо, картоплину,

 Бо й тебе залиєм з дідом,

 І не буде вам ні бринзи,

 Ані грона винограду!»

 

 Підхопився прарід з дідом —

 Мокра курка їм під ноги, —

 А чорти кричать їм з хмари:

 «Загинайтесь, дідугани,

 Та лягайте в домовину,

 А там далі видно буде!..»

 Тягне чорт зубами хмару —

 Тато з мамою сміються, —

 Другий ззаду підпихає, —

 Дві дитини плачуть в люлі, —

 А лиманський Гайявата

 Щось там робить-виробляє,

 Душить гроно винограду —

 Зимувати  цілу  зиму!

 

 А тим часом над лиманом

 Наче щось замаячіло,

 Щось дорогу перебігло,

 Холодком перейнялось, —

 І за руку старе щастя

 Веде щастя молоденьке,

 Веде щастя попід гору

 Від лиману полинами.

 І говорить старе щастя

 Молоденькому на вухо:

 — Що лишилось нам робити,

 Як ми з горем помінялись!

 Цей Микола Вінграновський,

 Несерйозний чоловік цей,

 Душить гроно винограду

 І все плутає на світі!


Категорія: Життя прожити - не поле перейти... | Переглядів: 647 | Додав: Tetjana | Теги: життя, горе, Микола Вінграновський, щастя