А ми ж-бо є! А ми ж – ще живi!
Вкраiно, ми – сини твоi i доньки.
Розвiяли вiтри нас степовi.
I тягнуться в Iталiю долоньки
До мами – iз усiх мiстечок, сiл.
А мама iнших нянчить дiток.
I на усе нам стачить сил
I слiз – Господь у тому свiдок.
Вкраiно, зглянься : ми ж-бо є!
Не закривай на правду очi .
Бо напiвсироти – твоє
Майбутнє. Бiль нiмий клекоче.
Мiй дух козацький ще не звик
До поневолення й неслави.
Вкраiно-мати… Материк…
Ми – острiвцi твоi , державо.