Закувала зозуленька на хаті, на розі. 
Заплакала дівчинонька в сінях на порозі.

Не куй, не куй, зозуленько, на хаті, на розі.
- Не плач, не плач, дівчинонько, в сінях на порозі.

- Ой як мені не кувати - сад ся розвиває.
- Ой як мені не плакати - милий ся збирає.

Ой як мені не плакати, як не голосити -
- Пішов милий, мій Василик за Дунай косити.
Закувала зозуленька на хаті, на розі

Косив луги, косив луги, косив і облоги,
Прогортає кучерики понад чорні брови.

- Та най мої кучерики вітрець розвиває,
- Та най моя дівчинонька ще гуд почекає.