Головна » 2012 » Ноябрь » 10 » Закарпаттю - вкотре / Зізнання Ужгороду (Василь Галас)
20:42
Закарпаттю - вкотре / Зізнання Ужгороду (Василь Галас)


Словами злітаю до зір висоти —

здоровну Карпатам співаю.

Землі мені кращої, ні, не знайти,

бо кращої вже не буває.

Тут зелені море, живої води,

пташва — як із раю, і квіти...

Стань Богу завгодно — на землю, сюди

найперше зійде — порадіти.

Тут хмари — на відстані кожна руки,

приручені линуть світила.

Тут вітер свободи гуляє віки.

Земля нас оця похрестила.

Тут бриз волошковий, палаючий мак

і срібні нарциси в долині...

Як неба з землею — і наші всі так

з Карпатами долі віднині.


* * *

Зізнання Ужгороду

Ужгороде-друже,
я тебе люблю.
Чайки понад Ужем,
церкви шаноблю,
площі-намистини,
вулиць потічки...
Відчуття родини
в серці на віки.
Травень знов,
чи липень,
мирра для душі —
сакури і липи,
і троянд кущі,
любих городянок
посмішки ясні,
в юності серпанок
оповиті дні.
Ужгороде-пане
ореславний мій,
раю. Тут настане
всіх здійснення мрій.
Тут — початок веснам
і дивам зими,
благодать небесна
ходить між людьми.





Категорія: Закарпаття у дзеркалі літератури | Переглядів: 538 | Додав: Tetjana