Усміх пославши в останнім промінні, 

 Згинуло радісне літо; 

 Дощик уїдливий, дощик осінній 

 Сіється, наче крізь сито. 

 Сонце не вийде, не виглянуть зорі, 

 Мов поховались в будівлі; 

 Сіється, сиплеться дощик надворі, 

 Падає, капає з крівлі. 

 Сиплеться дощик, як з прірви безодні; 

 Стелються сиві тумани, 

 Сумно схилились дерева холодні, 

 Мокнуть діброви й поляни. 

 Вгору туман піднімається срібний, 

 Хмарками-смужками в'ється; 

 Дощик осінній, уїдливий, дрібний 

 Падає, сиплеться, ллється.