* * *

Ой, сама йду додомочку,
Сама йду, сама йду.
Та без тебе, легінику,
Дорогу не найду.

* * *

Ішов Гриць з вечорниць
Темненької ночі.
Сидить сова на пеньку,
Витріщила очі.

* * *

Якби сонце знало,
Як тяжко робити,
Та оно би пиловало
За діл заходити.

* * *

Ой кува зозулька
Та сіла на боту.
Котрий просить десять тисяч,
Най іде в роботу.

* * *

Ой через ту полонину
Вержу мотовило.
Лишаю ти, стара, сина,
Би тя не морило.

* * *

Сидить ведмідь на колоді,
ногавиці крає.
Колода ся прогинає -
він колоді лає. (2)

Та бодай ти, колодонько,
ізгнила, ізгнила!
Що ж ти мене молодого
під себе звалила. (2)

Чи чулисьте добрі люди,
що ся в селі діє?
Когут хату підмітає,
курка муку сіє. (2)

* * *

Ой, долиною росте,
Долиною галуззя,
Як дитина руки зв’яже,
Не треба мотуззя.

Ой, повішу колисочку
Та й на калиночку,
Буде вітер колисати
Малу дитиночку.

Ой, Боже, би ня не бив,
Любий чоловічку,
Я з чужим мужем не спала
Ані єдну нічку.

Ой, ішла кума з кумом
Та й си говорила:
Кумцю моя солоденька,
Що ти нині варила.

Я варила, кумцю моя,
Файні пиріженьки,
Щоби ми ся полонали
До танцю ніжненько.

Ой, та я вийду на ту гору
Та й за отарою,
Привези ми, милий, розу,
Ня й так не балуєш.

Та бо, як я, молоденька,
На гриби ходила,
То тоді й я, молоденька,
Стежину стелила.

Та бо, співаночки мої,
Де ж я вас задію?
Я вас тої неділеньки
По горах розсію.

* * *