Виростали ми не в оксамитах.
Нас кохали вишнi й будяки.
I не часто приносили дiтям
Мама й тато гостинець якийсь.

I цвiли на колiнах латки,
I стихали на мить вiд забав,
 Як з кишенi хтось «Гусячi лапки»
А чи «Раковi шийки» виймав.

Вiдгулось, вiдшумiлось, i далi
Кличуть iншi в життi маяки.
Смак отой пам ‘ятаю в деталях,
Нiби щастя простi складники.

I, теплом твого серця зiгрiтi,
Я беру з дорогоi руки
Найсолодшi у цiлому свiтi
Карамельки Вiтчизни – «Рачки».