У  їхнiх  жилах  жовч,  не  кров.   

 Лиш  дай  їм  волю,  знову  й  знов   

 Перекусати  всiх  зумiють.

 Було  б,  напевно,  i  не  зле,   

 Аби  гризнули  б  i  себе!  

 Аж  нi.  Себе  вони  плекають   

 I  нiжно  люблять,  бережуть.   

 Хто  i  навiщо  дав  їм  путь  

 У  цiм  життi,  так  i  не  знаю.   

 Можливо,  вища  воля  в  тiм,  

 Щоб  ми,  їх  бачачи  отруту,

 Нiколи,  нi  в  бiду,  нi  в  скруту

 Не  уподiбнювались  їм!